• Ми в соцмережах

Як не потрапити у полон «донКОГУТських» маніпуляцій…



Уже не перший рік цікавлюсь і слідкую за розвитком вітрової енергетики в Україні і співставляю вітчизняні здобутки (якщо їх так можна назвати — оскільки все перебуває поки ще на початковому етапі) із світовим розвитком даної галузі. Благо, в Інтернеті вистачає і текстів і відео на цю тематику. Досить регулярно, зокрема, з’являються матеріали про альтернативну енергетику на сайті державної медійної агенції «Укрінформ». Причому всі публікації за останні кілька років носили характер позитивного ставлення до спорудження вітрових електростанцій. А ось 7 лютого з’являється публікація Тетяни Когутич (очевидно власкора «Укрінформу» в Ужгороді та області). Кинувся в очі заголовок матеріалу — «Дон Кіхоти на парапланах, або Війна з вітряками на Боржавському хребті».

https://www.ukrinform.ru/rubric-regions/2397525-don-kihoty-na-paraplanah-ili-vojna-s-vetrakami-na-borzavskom-hrebte.html

Не втримався і вирішив висловити своє ставлення до вітрової енергетики і того, що про неї пишуть деякі українські ЗМІ.

Чи схильний говорити правду дон Когут «Ламанчський»?



Андрій Когут на зустрічі, яку організували турецькі інвестори у Львові

Скориставшись підказкою автора цієї публікації, зайшов у Facebook на сторінку одного з пілотів, де він, а саме Andriy Kohut розмістив відповідний пост.

Що ж ми бачимо? Суцільна маніпуляція дона Когута Ламанчського! Якщо вже пан Когут не образився на пані Тетяну Когутич, котра охрестила його та пілотів-соратників параплановими донкіхотами, то сподіваюсь, що і на мене не триматиме образи.

В принципі, у відстоюванні особистих і корпоративних інтересів з боку парапланеристів нічого крамольного немає. Інша справа, що журналістка майже дослівно перенесла до «свого» (а фактично його автором є головний  «літаючий донкіхот») матеріалу все, що писав у ФБ Андрій Когут.

Щоб більше не повертатись до теми про «донкіхотство», наведу пояснення, що під цим словом мається на увазі: по-перше, нахил до благородних, шляхетних, але нездійсненних ідеалів, по-друге, боротьба з уявним злом, ворогом, що робить людину смішною.

Спілкуючись у Фейсбуці з Andriy Kohuthttps://www.facebook.com/andriy.m.kohut/posts/2078011725558559?pnref=story тричі просив його прокоментувати (чи відповісти) авторові одного з постів. А саме — надати свою відповідь пану Олександр Юрійович Вагон, стосовно його посту (цитую мовою оригіналу):

«…Какие расчеты доходности парапланеризма в бюджет? Кто платил в прошлом году официально? Сколько из реальных поступлений попало в местный бюджет? Депутаты подняли статистику — доходность участка ноль. Только с пары кафе… Все остальное частное оформленное на ФОП, которые даже чеки на подъемники не дают. Т.е. там бизнеса официально нет. Почему люди не оформили деятельность, что давало бы право отстаивать свои вложения — всем известно. А ветряки — социально-экологический проект, видимо получивший утверждение выше, чем на местном уровне… Все привыкли работать по тихому. Теперь движение неофициально прикрыто. Почему ассоциация не создала проект чемпионата? Все сидят по норам ждут сезон полетать. Кто мешал делать грамотные шаги по развитию и защите этого вида спорта? Всем некогда? Теперь будет еще и негде… Перед тем, как кричать сволочи, надо подумать, а что я сделал для этого спорта, региона, местности. Нужно не только брать, но и давать, сохранять и развивать…»

На жаль, заціпило нашому «донкіхоту» — так і не дочекалися учасники дискусії «думки з приводу» від пана ініціатора цього диспуту.

Виходить, що таки насправді дон Когут веде «боротьбу з уявним злом, ворогом», що робить його смішним. Як дон Кіхоту Сервантеса вітряні млини вбачалися велетнями з величезними двохмильними руками, так і нашому дон Когуту вітрові генератори ввижаються варварством, коли він пише (https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=7732.0): «Після опитування місцевого населення нам не вдалося виявити якусь значну кількість прихильників цього проекту. Купку місцевих депутатів, які бурно підтримують це варварство, ми не рахуємо».

Але ж проти прогресу не попреш, тому далі він лукаво вихваляє вітрову енергетику та іноземні інвестиції: «Ми хочемо дати зрозуміти всім, що ми не проти такого проекту і не проти ні альтернативної енергії, ні іноземних інвестицій, — переконує Когут. — Ми всі — за альтернативну енергетику обома руками!».

То де Андрій Когут каже правду, а де свідомо вводить в оману фейсбучну спільноту і читачів сайту «Укрінформу»?



Олександр Соломка на зустрічі з активістами у Львові

А ось депутату Воловецької райради Олександру Соломці віриться легко. Відчувається, що людина турбується про рідний край — Воловеччину, яка від проекту, на його думку, тільки виграє.

— Я підтримував проект на самому початку, нагадаю, що неодноразово писав про нього і запрошував до обговорення всіх бажаючих. Згідно з проектом будівництва, передбачається повна реконструкція дороги з Воловця до Березників (Свалявський район), що, на мою думку, значно збільшить число бажаючих самостійно піднятися на гору пішки, на автомобілі і за допомогою велосипеда або мотоцикла. Щодо слабкої підтримки будівництва серед місцевого населення — твердження не витримує ніякої критики, можливо через те, що серед місцевого населення майже немає парапланеристів. Особисто моє опитування, яке триває постійно вже майже рік, говорить про зворотнє. Але, щоб бути до кінця об’єктивним, запрошую пана Андрія Когута спільно проїхатися по нашому району і почути, що люди насправді думають, а не навішувати ярлики і робити висновки, проїжджаючи(!) через наш район в Пилипець 3-4 рази на рік. Так, зростає чорниця. Незважаючи на всі морози, систематичні пожежі та інші антропогенні та промислові впливи. І буде рости далі — не беріть на себе апокаліптичні прогнози! До речі, загальний(!) дохід до районного бюджету після закінчення сезону чорниці не перевищив 200 тис. грн. Тож для розвитку територій районів, на яких заплановано будівництво вітряків, варто домовлятися, а не застосовувати мову ультиматумів».

«Час пік» заполонив Закарпаття брехнею «про фіаско вітрової енергетики»



Перший закарпатський інформаційний канал «Час пік» в одному зі своїх телевипусків ще вище підняв планку нагнітання нездорових настроїв щодо альтернативної енергетики. У цьому можна переконатись, переглянувши відео «На Закарпатті планують забудувати Боржавські полонини» — https://www.youtube.com/watch?v=VURUdnWxUO0

Бадьорим голосом ведучий розпочав передачу «Полонини у полоні» про «чергове фіаско «зеленої енергетики» на Закарпатті». Мовляв, масштабний проект зведення вітрового парку на Боржавських полонинах зіткнувся з громадським супротивом.

Який же це «спротив», коли «громада Воловця — першою з трьох районів, на території яких плануються зводити вітряки, дала добро на будівництво» — це цитата з «Час піку». Тим паче, телеканал визнає, що «були громадські слухання, точилися палкі суперечки, але представник забудовника був переконливим». Але чому декого не влаштовує те, що народні обранці Воловецького району, який на 90 % є дотаційним, «проголосували «за», бо їм припали до душі потенційні фінансові надходження у район та всебічна підтримка громад з боку інвестора»?

Тут згадався ще один пост з ФБ-спілкування на сторінці Андрія Когута. Його вірний соратник Микола Струк писав про журналістів, яких він розділив на 3 категорії, і щось розповідав про «чужих» і «своїх», а також продажних і справжніх професіоналів.

Так от, мені достеменно відомо, що 9 лютого ц.р. організована представниками турецького інвестора прес-конференція у Львові відбулась, причому не при «чужих» журналістах, а виключно запрошених паном Когутом. І працювали вони з телекамерою.

А тепер, пане Струк, якщо Ви людина чесна й благородна та схильна до аналізу, то об’єктивно прокоментуйте роботу згаданих мною видань. А також, ще раз перегляньте той запис, який відзняли не «чужі» вам оператори і журналісти, та зверніть увагу на провокативність зібраної вами з паном Когутом аудиторії.

Але повернемось до Закарпаття і громадських слухань. Зазначимо, що лише у Воловці, де зареєстрована компанія-забудовник, відбулося кілька громадських слухань. Отже плани зведення вітряків тут сприйняли на «ура». Чим не вагомий такий аргумент на користь «зеленої енергетики», який навів заступник голови Воловецької селищної ради Сергій Грига?



Голови Воловецької селищної ради Сергій Грига

А він, зокрема, сказав: «По-перше, вітрова енергетика — то є екологічно чиста енергетика, по-друге, не менш важливе — це те, що ми все далі будемо залежати від російських газу та нафти, бо будемо споживати нову енергію. Ми уважно спостерігаємо, що і в Європі вітрова енергетика розвивається великими темпами. І ми дуже раді, що й у нас в Україні це розпочалось, ось і наші сусіди-львів’яни йдуть у тому ж напрямку, в них уже навіть щось працює…».

Знайшлися й такі, хто нарікав на негатив від роботи вітряків. У мережі нині активно обговорюють та описують апокаліптичні сценарії будівництва та роботи вітрогенераторів. Як от: зміна макроклімату, загибель локальних екосистем і зникнення води. Натомість представники інвестора переконують, що такої безпеки немає.



Один з них — Михайло Яремович заспокоїв: «Застереження людей щодо того, чи пропаде вода, чи ні у них на території, я вважаю їм переживати на цей рахунок не потрібно. Не будуть же розроблятися водні пласти — просто зроблять фундаменти для вітряків, а вода в мудрій природі як рухалась у своїх нішах, так і буде рухатись».



Однак деякі місцеві екозахисники нарікають, що Боржавські хребти втратять первинну красу, що відлякує туристів. Але ж чомусь ніде у світі людей екологічно виготовлені вітряки не викликають побоювань. Тут дивує те, що невдоволені будівництвом вітряків чомусь упереджено підозрюють іноземних інвесторів, що їх хочуть «обвести навколо пальця». Ну, подумали б, невже компанія, яка має великий досвід такого бізнесу, буде ризикувати втратити репутацію і не пройде всі належні експертизи?

Зацікавившись вітровою енергетикою, переглянув масу інформації, і зрозумів дві речі: по-перше, ідеальних стосунків між забудовниками і громадськістю та екологами не буває, тому треба діяти виключно у правовому полі, відповідно до чинного законодавства України та міжнародних екологічних норм, по-друге, всі негаразди, якими лякають та пояснюють їх впливом вітряків, часто-густо трапляються там, де вітрогенераторів і близько немає. Так, ті ж птахи страждають від літаків у сотні разів більше. Але ж хіба це означає, що треба припиняти користуватись літаками?



Найбільше будівництва вітряків на Боржаві бояться у сусідньому Міжгірському районі, де туризм у приорітеті. Тому категорично проти проекту керівництво Межигірського району. Голова райради Василь Щур під час зустрічі з інвесторами проекту відразу наголосив на неможливості пропонованого розташування вітряків.



Якщо Василь Щур пропонував інвестору перенести будівництво вглиб полонини, то пан Когут розуміє, що це втричі збільшить термін окупності проекту і стає недоцільним для інвесторів розміщувати там вітряки, тому пропонує… взагалі на Боржаві не ставити вітрогенератори.

А ще Андрій Когут повідомляв у форумі, що «пан Щур має свої частки в кількох туристичних місцевих бізнесах і для нього негативний вплив вітряків на зацікавленість Боржавою туристами очевидна… А математика тут проста: менше туристів — менше бабла».

Ну, про математику самого дон Когута ми ще поговоримо пізніше, а вже зараз очевидно одне — потребами місцевих жителів тут прикриваються, а більше турбуються про власні інтереси.

Про це, власне кажучи, йшлося і в «Час піку» — «Найбільше б’ють на сполох парапланеристи, які облюбували «розу вітрів» над Боржавою», — і в пості одного з учасників вище згаданої дискусії у ФБ:

Adam Adam «Мені здається, що всі дивляться тільки зі своєї сторони, але час змін не найкращий і можливо найгірший. У цивілізованих країнах парапланерист не може будь-де літати — бо тут класне місце і тут «прикольно». Я не хочу розбиратися, що конкретно принесуть ці вітряки жителям Закарпаття, але думаю — це хоча б якийсь розвиток».

«Час пік» переймається, що місцеві жителі навіки втратять красоти полонин Боржави. Але нічого не було сказано щодо думки жителів Свалявського і Воловецького районів. А також про те, що державі, яка перебуває 4 роки у війні, втрачати інвестора, який погодився вкладати кошти у депресивні райони Закарпаття, — то велика розкіш.



Схоже, сільський голова Пилипця пан Готра таку розкіш дозволяє собі за державний рахунок. А про туризм бідкається так самовіддано чи не тому, що має неабиякий особистий зиск? По всьому світу туристам ні вітряки, ні сонячна енергетика не заважають, а посадовець відверто через ЗМІ збурює людей на протиправні дії та протести. Вводити в оману односельців та дискредитувати вітроенергетику — це не державницький підхід, особливо як для голови селищної ради.

Люди, обираючи депутатів і голів місцевих рад, надають їм повноваження не для того, щоб вони нехтували українським законодавством. Мало того, їм треба уважно відслідковувати глобальну політику держави, директиви ЄС тощо.

В усьому світі силу вітру вважають найбільш перспективною галуззю альтернативної енергетики. Величезні переваги вітру – абсолютно екологічно безпечна «сировина», невичерпність його енергії, вітрові електростанції займають так мало місця, що легко вписуються в будь-який природній ландшафт. А ще не маловажно, що вітер, ніколи не стане приводом для розпалювання міжнародної ворожнечі. Як це уже більше півтора століття триває стосовно нафти, вугілля, а згодом і газу.

У багатьох країнах Європи вже давно зрозуміли, що можна ефективно і без шкоди для навколишнього середовища використовувати природну енергію: сонця, вітру та води. Там існують державні програми розвитку альтернативних джерел енергії, у тому числі й вітроенергетики.

Тож нагадаю, що Розпорядженням від 18 серпня 2017 р. № 605-р Уряд схвалив Енергетичну стратегію України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». Драматичні, і навіть трагічні події, які сталися в Україні на початку 2014 року, кардинально змінили ситуацію в енергетичному секторі. Старий документ країни перестав відповідати реаліям сьогодення, що обумовило потребу актуалізації Енергетичної стратегії України, яка є стала дієвим документом із забезпечення енергетичної безпеки і сталого розвитку енергетичного сектору. Так, підготовлений проект Енергетичної стратегії України є базовим документом державної енергетичної політики, що визначає мету і цілі розбудови енергетичного сектору на період до 2035 року. Досягнення цілей, визначених Стратегією, передбачається здійснювати поетапно шляхом виконання запланових заходів.

У документі зазначено, що за умови подальшого здешевлення відновлених джерел енергетики, їх економічно обґрунтований потенціал буде зростати. При цьому використання відновлюваної енергетики не підпадає під обмеження енергосистеми і формує перспективу динамічного розвитку на місцевому рівні. Державна політика має бути орієнтована на стимулювання первинної ініціативи приватних гравців ринку.

Основні заходи з реалізації стратегічних цілей у секторі ВДЕ: проведення стабільної та прогнозованої політики щодо стимулювання будівництва СЕС та ВЕС; проведення міжнародних комунікаційних кампаній для заохочення входу на ринок ВДЕ України міжнародних стратегічних та фінансових інвесторів; будівництво та введення 5 ГВт потужностей ВДЕ (окрім ГЕС великої потужності).

На Закарпатті турецька фірма збирається втілити в життя масштабний проект, який по суті є державницьким, тому що внесе свою частку в енергетичну незалежність України. За допомогою вітряків, які планують побудувати на Боржавських полонинах, розраховують отримувати «зелені» кіловати вільної України.

Турецькі інвестори планують встановити на Боржавських полонинах Закарпаття 50 вітряківВітроелектростанцію загальною потужністю 120 МВт вони мають намір побудувати в межах Воловецького та Свалявського районів. Іноземні інвестори вже розробили документацію.

Згідно з меморандумом про співпрацю, який ТОВ «Воловець Енерджи» зареєструвала в смт. Воловець і підписала разом із Закарпатською обласною адміністрацією, інвестори врахували соціальні інтереси місцевого населення, зобов’язались створити нові робочі місця, а відповідні фахівці досліджують уже кілька місяців, як вплине таке масштабне будівництво на навколишнє середовище.

Представники інвесторів з Турції ознайомили громадськість про свої плани, про свої соціальні зобов’язання тощо.



«На кожну турбіну потрібно половина гектару, — розповідає керівник проекту Святослав Жмуцький. — Сьогодні ми маємо детальний план території, який вже затверджений і пройшов експертизу»

ЗМІ розповідали про те, як сприйняли таку новину жителі гірських районів. Але не всі це робили об’єктивно. Гадаю, прогалину необ’єктивності треба усунути і роз’яснити громаді Закарпаття і, зокрема, тих районів, де заплановано будівництво вітрових станцій, що нова енергія принесе благо до їхнього краю.

В’ячеслав КОВТУН для сайту НВ

Джерело: http://n-v.com.ua/yak-ne-potrapyty-u-polon-manipulyatsij/
 


Теги: вітрова енергетика, Закарпаття, Андрій Когут, Василь Щур

comments powered by Disqus